ЕКОЛОГІЧНІСТЬ РОБОЧОГО МІСЦЯ
DOI:
https://doi.org/10.33042/2522-1809-2023-6-180-214-220Ключові слова:
екологічність, робоче місце, безпека, працівник, метод Файн-КінніАнотація
Сьогодні у світі все більше набуває популярності “екологічна тенденція”. У світлі цього об’єкти, процеси та технології, які людина використовує, повинні відповідати екологічним вимогам. Більше того, наразі екологічний тренд охопив не лише питання повсякденної життєдіяльності людини, а й розвитку підприємств. За фактом інвестиційна привабливість сучасного виробництва залежать від його екологічної політики. Відповідно до цього, підприємства розробляють власні екологічні політики. І, як показує досвід, найбільш успішною є екологічна політика, яка враховує не лише вплив діяльності підприємства на навколишнє середовище, а й екологічну безпеку працівників на робочих місцях. Саме тому розгляд проблем, пов’язаних із забезпеченням екологічної безпеки працівника, – на сьогодні одне з найбільш важливих завдань для підприємств. Забезпечення екологічності робочого місця обумовлює відчуття максимального комфорту і безпеки на робочому місці для працівника. Як наслідок, формуються необхідні передумови для підвищення ефективності діяльності працівника. Таким чином, на сьогодні актуальним є дослідження й оцінювання екологічності робочого місця працівника.
Інформаційний пошук дозволив виділити базові поняття для розроблення визначення терміну “екологічність робочого місця”. Серед таких понять екологічність, екологічна безпека та екологія робочого простору, зміст яких відображає ключові моменти, необхідні для створення екологічно безпечних умов праці. На основі зазначених понять запропоновано визначення терміну “екологічність робочого місця”. Крім того, у статті представлений метод оцінювання екологічності робочого місця, суть якого полягає у кількісному оцінювання екологічності робочого місця на базі адаптованого варіанту методу Файн-Кінні. Експериментальне випробовування запропонованого методу дозволило не тільки оцінити екологічність робочого місця, а й спростити процедуру дослідження. Досягти цього стало можливо завдяки тому, що оцінювання проводили не фахівці з питань охорони праці, екологічної безпеки та ін., а працівники. У свою чергу, це дозволило одержати такі результати:
– збільшити ефективність робіт з оцінювання, оскільки їх можна проводити частіше (немає потреби запрошувати фахівців, відволікати працівника від роботи, чекати висновків та ін.). Таким чином, можна систематично відслідковувати зміни на робочому місці та своєчасно застосовувати дії, спрямовані на зменшення їхнього негативного впливу;
– підвищити відповідальність працівника за власну безпеку, бо коли людина розуміє, що від неї залежить, якими будуть умови її праці, вона буде зацікавлена у тому, щоб розумітися на питаннях безпеки, а не перекладати відповідальність на роботодавця.
Посилання
Protasenko, O. F., & Ivashura, A. A. (2018). The role of ecofriendlyness of the environment in creating safe conditions for human activity. Open Information and Computer Integrated Technologies, 80, 210–216. Retrieved from http://nti.khai.edu/ojs/index.php/oikit/article/view/oikit.2018.80.23/107 [in Ukrainian]
Lin, C.-T., Chang, Y.-H., & Mi, C. (2017). Develop Eco-Friendly Enterprise: Aligning Enablers with Strategy. Sustainability, 9(4), 570. DOI: 10.3390/su9040570
Krause, J. (2015). The Potential of an Environmentally Friendly Business Strategy – Research from the Czech Republic. International Journal of Engineering Business Management, 7, 6. DOI: 10.5772/60064
Liu, B., & Lu, Q. (2020). Creating a Sustainable Workplace Environment: Influence of Workplace Safety Climate on Chinese Healthcare Employees’ Presenteeism from the Perspective of Affect and Cognition. Sustainability, 12(6), 2414. DOI: 10.3390/su12062414
Zu, L. (2013). Green Workplace. In: S. O. Idowu, N. Capaldi, L. Zu, & A. D. Gupta (Eds.), Encyclopedia of Corporate Social Responsibility (pp. 1296–1303). Springer Berlin. DOI: 10.1007/978-3-642-28036-8_1
Protasenko, O. F. (2018). Research and analysis of indicators ecofriendliness of working environment. Municipal economy of cities, 7(146), 127–132. DOI: 10.33042/2522-1809-2018-7-146-127-132 [in Ukrainian]
Alwisy, A., BuHamdan, S., & Gül, M. (2019). Evidence-based ranking of green building design factors according to leading energy modelling tools. Sustainable Cities and Society, 47, 101491. DOI: 10.1016/j.scs.2019.101491
Balaban, O., & Puppim de Oliveira, J. A. (2017). Sustainable buildings for healthier cities: Assessing the co-benefits of green buildings in Japan. Journal of Cleaner Production, 163, 68–78. DOI: 10.1016/j.jclepro.2016.01.086
Román Rodríguez, R. S. (2021, August 9). What is the workplace environment and why is it important? Ifeel – Humanising Growth. Retrieved from http://surl.li/lvccw
Franco, M. A. J. Q., Pawar, P., & Wu, X. (2021). Green Building Policies in Cities: A Comparative Assessment and Analysis. Energy and Buildings, 231, 110561. DOI: 10.1016/j.enbuild.2020.110561
Liu, T., Chen, L., Yang, M., Sandanayake, M., Miao, P., Shi, Y., & Yap, P.-S. (2022). Sustainability Considerations of Green Buildings: A Detailed Overview on Current Advancements and Future Considerations. Sustainability, 14(21), 14393. DOI: 10.3390/su142114393
Protasenko, O. F., & Mygal, G. V. (2020). Ecological-ergonomic designing as a component of green building. Scientific and practical journal ‘Ecological Sciences’, 1(28), 302–306. DOI: 10.32846/2306-9716/2020.eco.1-28.48 [in Ukrainian]
Brocal, F., González, C., Reniers, G., Cozzani, V., & Sebastián, M. A. (2018). Risk Management of Hazardous Materials in Manufacturing Processes: Links and Transitional Spaces between Occupational Accidents and Major Accidents. Materials, 11(10), 1915. DOI: 10.3390/ma11101915
Heuchert M. (2021, April 1). Limiting the Risk of Exposure to Hazardous Materials in the Workplace with the Correct Use of PPE. Occupational health & safety (OH&S). Retrieved from http://surl.li/lmpsd
International Labour Organization. (2021). Exposure to hazardous chemicals at work and resulting health impacts: A global review. International Labour Office. Retrieved from http://surl.li/lmrmu
National Environmental Trainers. (2020, December 9). Common Hazardous Materials Found on Jobsites. Retrieved from http://surl.li/lmrnq
Hughes Safety. (2021, August 19). Common Hazardous Substances and Safety Equipment Requirements. Health & Safety International. Retrieved from http://surl.li/lmrqo
Protasenko, O. F., & Ivashura, A. A. (2016). Ecofriendlyness of a Workplace and Workspace. Open Information and Computer Integrated Technologies, 73, 118–126. Retrieved from http://repository.hneu.edu.ua/bitstream/123456789/14855/1/Протасенко_13 (ХАІ) Статья.pdf [in Ukrainian]
Paillé, P., Amara, N., & Halilem, N. (2018). Greening the workplace through social sustainability among co-workers. Journal of Business Research, 89, 305–312. DOI: 10.1016/j.jbusres.2017.12.044
Usman, M., Rofcanin, Y., Ali, M., Ogbonnaya, Ch., & Babalola, M. T. (2023). Toward a more sustainable environment: Understanding why and when green training promotes employees’ eco-friendly behaviors outside of work. Human Resource Management, 62(3), 355–371. DOI: 10.1002/hrm.22148
Davis, M. C., & Challenger, R. (2013). Environmentally Sustainable Work Behavior. In P. C. Flood, & Y. Freeney (Eds.), Wiley Encyclopedia of Management: Organizational Behavior (3rd ed., vol. 11, pp. 1–10). Wiley. DOI: 10.1002/9781118785317.weom110022
Jahanshahi, A. A., Maghsoudi, T., & Shafighi, N. (2021). Employees’ environmentally responsible behavior: the critical role of environmental justice perception. Sustainability: Science, Practice and Policy, 17(1), 1–14. DOI: 10.1080/15487733.2020.1820701
Protasenko, O. F., & Mygal, G. V. (2020). Eco-ergonomic Designing of Working Environment. Open Information and Computer Integrated Technologies, 89, 104–122. DOI: 10.32620/oikit.2020.89.09
Knauf Industries. (2023). Workplace environment. Retrieved from http://surl.li/lpofh
Kinney, G. F., & Wiruth, A. D. (1976). Practical Risk Analysis for Safety Management (NWC TP 5865). Naval Weapons Center. Retrieved from https://apps.dtic.mil/sti/pdfs/ADA027189.pdf
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому збірнику, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії CC BY-NC-ND 4.0 (із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Без Похідних 4.0 Міжнародна), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
